Заповідник «Трахтемирів»
Півострів, який король віддав козакам: монастир зі шпиталем Війська Запорозького, городища й затоплені села.
Заповідник створено постановою Кабінету Міністрів від 1 липня 1994 року № 446; за Укрінформом це близько 4,5 тисячі гектарів і 81 памʼятка на балансі. Жили тут задовго до козаків: «Великі валки» — скіфське городище VII–VI століть до нашої ери, а південніше, у давньоруському Зарубі, стояв Пречистенський (згодом Зарубський Успенський) монастир: Радіо Свобода датує заснування початком XI століття, Укрінформ пише, що монастир діяв від XII-го. Козацьким Трахтемирів став за Стефана Баторія — Радіо Свобода датує привілей на зимову резиденцію і шпиталь 1576 роком, Укрінформ передачу міста реєстровцям 1578-м; у вересні 1578 року «Постанова з низовиками» зробила його адміністративним центром реєстрового козацтва. При монастирі тримали шпиталь для поранених і старих запорожців; Боплан в «Описі України» писав про це місце як про козацьку резиденцію, а син Богдана Хмельницького Юрій прийняв тут постриг. У 1960-х села півострова відселяли під Канівську ГАЕС: у Трахтемирові лишилося близько двадцяти дворів, від Монастирка й Зарубинців — урочища та зарослі цвинтарі з пісковиковими надгробками. Берег водосховища й далі забирає метр землі на рік: від городища Бабина гора вціліла третина. У 2000-х півострів був закритий — тут стояв мисливський маєток Ігоря Бакая з охороною, і Радіо Свобода писала про знищену частину козацького цвинтаря; маєток згорів, і «Локальна історія» 2021 року описує вже дорогу зі шлагбаумом, але без страху. Заповідник знімає півострів фотограмметрією та лазерним скануванням у проєкті «Трахтемирів-DIGITAL».
Громадський транспорт до Трахтемирова не ходить, дороги на півострові ґрунтові. Головне тут не будівлі, а ландшафт, вали й цвинтарі: беріть запас часу й не чекайте музейних залів.