Унівська лавра
Укріплений монастир з баштами, поруч зі Свіржем.
Археологічні знахідки свідчать про обитель з кінця XIII століття, перша писемна згадка — 1395 рік; після того як 1549 року її спалили татари, монастир відбудував галицький шляхтич Олександр Ванько Лагодовський. Переказ: він зцілився водою джерела, що й нині витікає біля престолу церкви. Оборонну муровану церкву завершили не пізніше 1570-х років, невдовзі звели чотири наріжні вежі, сполучені мурами. Розквіт припав на час архимандритів Варлаама й Атанасія Шептицьких, друкарня діяла 1647–1770 років. 1790 року австрійська влада обитель закрила; згодом тут була резиденція митрополитів, яку Андрей Шептицький віддав студитам — за сайтом студитів 1919 року, за картою УГКЦ 1913-го. Після 1946 року тут був концтабір для католицького духовенства, згодом психоневрологічний інтернат; 1991-го храм повернули ченцям. Нині це памʼятка архітектури національного значення з музеєм сакрального мистецтва.
Діюча обитель студитів: у будні Служба Божа о 7:30, у неділю — о 9:00 і 11:00 (2026); у Великий піст і на великі свята розклад інший.